Опис досвіду роботи

над вирішенням науково-методичної проблеми:

«Шляхи оптимізації вивчення предмету «захист Вітчизни»  з метою розвитку ключових життєвих компетентностей учнів».

 «Війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священники».  Отто фон Бісмарк (1815—1898, німецький державний діяч).

 Ми повинні добре закарбувати ці слова Отто фон Бісмарка у своїй пам’яті.  Недооцінювання ролі священнослужителів і, зокрема, вчителів у суспільстві є непоправною помилкою у державі. Треба чітко усвідомлювати,  вчитель формує особистості, їх світогляд, ідеали, принципи, почуття. Дуже важливим є закласти справжні цінності як загальнолюдські так і громадянські. Любов до рідної землі, повага до національних символів, почуття мужності, патріотизму, гуманності – чесноти  з якими можна перемогти любого ворога. Важливе місце у формуванні національно свідомої, патріотичної  учнівської молоді, особливо в період агресії Російської Федерації проти України, займає предмет «Захист Вітчизни».

 Головною метою  предмета «Захист Вітчизни» на сучасному етапі є формування патріотично налаштованої  учнівської молоді,  розвиток  особистості учнів, формування їх готовності до захисту Вітчизни та дій в умовах надзвичайних ситуацій.  Вважаю необхідним сформувати в учнів такі важливі якості:

o   вміння захистити свою Землю, свій народ;

o   вміння діяти в умовах надзвичайних ситуацій;

o   вміння приймати рішення,  брати на себе відповідальність;

o   вміння дбати про своє здоров’я та здоров’я своїх близьких;

o   вміння визначати рівень небезпеки для себе і оточуючих;

o   вміння надавати першу допомогу постраждалим;

o   вміння взаємодіяти з оточуючими людьми;

o   вміння застосовувати свої знання на практиці;

o   вміння аналізувати, логічно мислити;

o   вміння займати активну  громадянську позицію (не бути байдужими);

o   вміння постійно вчитись і удосконалюватись.

 Формування  всіх цих якостей є конче необхідними для життя і, особливо,                в умовах сьогодення. Успішна реалізація цього можлива лише завдяки постійному інтересу учнів  до  предмету «Захист Вітчизни». А це є завдання вчителя,  організувати  навчання таким чином, щоб запалити іскру цікавості та бажання вчитися  в кожному учневі (учениці) і, щоб воно не лише не згасало, але й щоразу сильніше спалахувало в очах дітей. «Вчитися легко, коли  вчитися цікаво» - цей вислів  став для мене і викликом, і стимулом  у роботі.

         Задля створення стійкого  інтересу до навчання у своїх учнів,  я намагаюся  постійно  вдосконалювати свою  педмайстерність.  Систематично   аналізуючи  свою педагогічну діяльність, знаходжуся в постійному пошуку засобів підвищення рівня навченості учнів, мотиваційної сфери потреб у знаннях із предмету «Захист Вітчизни». Навчаючи  інших, відчуваю нагальну потребу постійно вчитись самій. Адже вчитель повинен іти попереду, має  бути ефективним.        

 Сьогодні освіта стоїть на порозі глобальних змін і реформ. Швидкість соціальних, технічних, інформаційних змін вимагають від освітньої галузі застосування особливих методів навчання, які, насамперед,  повинні змінювати стиль мислення.

«Не навчайте дітей так, як навчали вас, бо вони народились в інший час»                   (народна мудрість).

          Маючи значні технічні можливості і практично необмежений доступ до інформації, головним для вчителя, вважаю, сформувати в учнів здатність до самоосвіти. Це вміння дозволить людині не розгубитись в житті, шукати самостійні рішення і шляхи подолання проблем. Дитині потрібні  достатній рівень життєвої компетентності, формування  інтелектуальних, творчих  якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою, впевненою у власних силах людиною. Переконана,  лише творча,  креативна людина,  яка здатна до нових підходів у вирішенні питань,  наділена рішучістю і не зупиняється на досягнутому,   зможе повністю реалізуватись у сучасному світі.

         Важливим  завданням  для себе  вважаю,  створити умови для формування сильної, волелюбної, цілеспрямованої і творчої особистості, для якої почуття власної і національної гідності - нероздільні.   Тому, я зупинилась на вирішенні науково-методичної проблеми «Шляхи оптимізації вивчення предмету «Захист Вітчизни»  з метою  стимулювання   розвитку ключових   життєвих компетентностей учнів».   Вміння вчитися, загальнокультурна, громадянська, здоров’язберігаючі, соціальна компетентності  та компетентність з питань інформаційно-комунікаційних технологій – ті ключові компетентності без яких неможливо досягти успіху в жодній сфері життєдіяльності людини в сучасному швидкозмінному суспільстві.

Головними  інструментами  реалізації поставленої мети стало використання інтерактивних методів навчання, впровадження практичних заліків на основі ситуативних задач, заняття з лікарями практиками.   

Зокрема,  успішно застосовую такі методи роботи:

І. Методи колективно-групового навчання:

·        «Мікрофон»  (учні  швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми,передаючи один одному уявний «мікрофон»(олівець чи ручку); один учень може почати відповідь, а інший – доповнює, завершує відповідь). Наприклад: «Про наявність у потерпілого  внутрішньої кровотечі  можуть свідчити такі симптоми:...» або «Причинами виникнення гострого болю у животі можуть бути:..» тощо.

·        «Незакінчене речення»  (учням пропонується перелік визначень, або тез у вигляді незакінчених речень та перелік відповідей; діти повинні встановити відповідність між першим та другим списками, або  просто завершити тезу). Наприклад: « Джгут накладають лише при кровотечі……..» або «При переломі кісток гомілки необхідно знерухомити……….» тощо.

·        «Мозковий штурм»  (учні по черзі висловлюють свої думки з приводу поставленого питання). Наприклад: «Які можливі наслідки черепно-мозкової травми?  Або  «Які ускладнення можуть виникати при ушкодженні органів черевної порожнини?» тощо. Звісно, перед цим варто пригадати особливості будови та функцій даних органів та  систем організму людини, тоді процес висування ідей проходитиме значно жвавіше.  

·        «Навчаючись учу»  (кожен учень отримує картку з частиною інформації з даної теми або із ситуативною задаче, опрацьовує її, доповідає однокласникам і вислуховує їх розповіді та зауваження щодо своєї відповіді чи  практичних дій). Така технологія успішно використовується  під час вивчення і теоретичних питань і, особливо, під час практичних занять.  Наприклад, під час вивчення теми « Кровотечі. Способи зупинки кровотеч»,  учням роздаються  інструктивні картки із описом окремого способу зупинки  кровотечі. Після чого вони детально вивчають дану інформацію та доносять її до інших або демонструють виконання конкретної ситуативної задачі. Тут надзвичайно великою є роль вчителя, як спостерігача та координатора  цього процесу. Потрібен постійний контроль  і  увага до кожного із дітей. 

В такий спосіб відбувається оптимізація навчальної діяльності учнів,  активізується їх пізнавальна і творча діяльність, виробляються правила спілкування, які зберігаються і в поведінці вже дорослої людини.

ІІ. Технології опрацювання дискусійних питань дають можливість спільно вирішувати проблемні питання, проводити діалоги, знаходити взаєморозуміння.

·        «Займи позицію» (учням пропонується висловити свою позицію щодо певної проблеми чи суперечливого питання). Цей метод вимагає більш ґрунтовної підготовки. Насамперед , готую для учнів  конкретну  життєву ситуацію, що безпосередньо стосується теми уроку. Ознайомившись із ситуацією, проаналізуйте її. Наприклад: «1.Що трапилось? 2.Як ви вважаєте, чому так сталося? 3.Оберіть свій варіант вирішення цієї дилеми?  4.А що, конкретно, ми знаємо про це? Наведіть аргументи  обираючи ту чи іншу позицію?»  Одразу на дошці  схематично зображую всі варіанти рішень даного питання. При цьому чітко формулюю їх  позитивні і негативні наслідки. Далі підводжу дітей до певного висновку. Хоча рішення не обов’язково повинно бути однозначним. Таку схему роботи вважаю особливо вдалою у випадках, коли учні вже мають певні уявлення про дане питання і опираючись на раніше здобуті знання з інших предметів або життєвого досвіду, беруть активну участь у дебатах. Застосування цього методу є доволі успішним під час вивчення теми «Профілактика інфекційних захворювань» і, зокрема питання  «Профілактичні щеплення», де основною дилемою перед учнями є: «Чи треба проводити профілактичні щеплення?»

Даний метод вчить аргументувати свою позицію, вислуховувати інших, аналізувати отриману інформацію,  виважено приймати рішення.  

 ІІІ. Технології кооперативного навчання успішно використовую під час практичних занять і заліків.

·        «Робота в групах»  (формуються окремі групи по 2-4 учасників, які повинні виконати практичне завдання, чітко розмежувавши свої дії в ході роботи).

Організовуючи  роботу учнів у групах, кожен виконує конкретне навчальне завдання – однакове для всіх груп чи різне. При цьому  передбачаю не лише спільну роботу в одній групі, а й міжгрупову взаємодію. Таким чином кожен з учнів має змогу виступити як у ролі вчителя, так і в ролі учня.  Наприклад групі із 4-х осіб дається ситуаційна задача: «Йдучи по вулиці, ви стали свідком падіння літньої жінки,   60-ти років. Вона не кричить, не рухається. Якими будуть ваші дії. Здійсніть алгоритм огляду жінки та необхідні заходи першої допомоги потерпілій при відсутності дихання». Вивчаючи умови задачі, учасники групи дуже швидко повинні зорганізувати свою роботу, визначивши позиції кожного. Результати роботи групи:  «Хтось координує роботу, хтось викликає швидку (демонструє як це правильно зробити в даній ситуації),хтось визначає стан свідомості, перевіряє дихання і т.д». Вся робота групи базується на взаємопідтримці,  довірі один до одного. Оцінюється як робота групи в цілому так і кожного учасника групи зокрема. Для цього  залучаю  решту учнів, які уважно стежили за тим, як працювали кожен із учасників цієї групи. Вони вказують на помилки групи, роблять зауваження щодо правильності виконання  окремих дій.  Тут важливим елементом  є об’єктивність само - та взамооцінювання. Тому використовую додаткові інструменти (картки для оцінки роботи кожного учня, зроблених ним доповнень, зауважень, тощо), які допоможуть контролювати і оцінювати  учасників окремої  групи і, в той же час, фіксувати роботу всіх інших учнів, враховувати їх зауваження та доповнення.

Насправді цей метод дуже трудомісткий, потребує ретельної підготовки та все ж  вважаю його одним із найефективніших і особливо доречним під час  практичних занять. Така робота створює сприятливі умови для розвитку самореалізації учня і дає змогу відчути йому  свою значимість.

Закладаю  позитивну самооцінку кожного учня, віру у свої сили і можливості.

Формую такі необхідні для життя якості, як:

- відчувати себе важливою і потрібною особистістю у суспільстві;

- вміння приймати самостійні рішення;

- відкрито виявляти свої почуття;

- вільно висловлювати власні думки;

- поважати думку інших;

- вірити в успіх;

- не впадати у відчай при невдачах;

- не соромитись просити про допомогу.

Моє завдання - позитивно  налаштувати всіх учасників цього процесу на  роботу, стимулювати доброзичливе ставлення один до одного, партнерські взаємовідносини, взаємодопомогу.  

         Роботу в групах  використовую і з метою  вивчення нової теми. Прикладом такої діяльності може бути групове опрацювання питань за темою: «Перша допомога при отруєннях і укусах». Кожна група отримує, як домашнє завдання, окреме питання даної теми і намагається якомога краще його підготувати. Для цього вони можуть використовувати різні способи і засоби: повідомлення, реферати, відео сюжети і презентації, фотографії, схеми, малюнки, тощо.

Як елемент групового навчання використовую «взаємоопитування». Учні формують групи із 4-х осіб і здійснюють опитування один-одного згідно конкретних питань, які заздалегідь  повідомляю, записуючи на дощі. Перед опитуванням проводжу чіткий інструктаж про умови, час та критерії оцінювання. На виконання даного завдання відводжу 20 хвилин. Далі учні здають оціночні картки і вибірково проводиться вчителем перевірка об’єктивності  їх оцінювання.  Якщо учасник групи підтверджує отриману оцінку – всій групі  зараховуються отримані  оцінки. Такі правила налаштовують дітей бути максимально уважними при опитуванні один-одного, чітко висловлюватись, неупереджено ставити  і сприймати оцінку.

IV. Технології ситуативного моделювання.

        Така модель навчання передбачає запровадження нестандартних, ігрових елементів в ході навчання. «Судове слухання»  чи  «рольові ігри» є справжньою окрасою шкільного життя.  Однак вони потребують тривалої підготовки  вчителя та учнів, а тому не можуть використовуватись так часто, якби нам хотілось. Але такі нестандартні уроки обов’язково повинні бути в арсеналі кожного вчителя. Найбільше з шкільного життя запам’ятовуються саме вони. Як приклад у своїй роботі можу навести урок-суд на тему: «Туберкульоз – загроза для людства!?», урок – конференція на тему:  «Серцево-судинні захворювання. Причини та наслідки», уроки з елементами імітаційних ігор на тему: «Міжнародне гуманітарне право. Основні положення».

На таких  уроках розвиваю  уяву учнів, навчаю практичного застосування знань та умінь, допомагаю школярам уявляти себе в тій чи іншій соціальній ролі, навчаю  аналізувати та критично оцінювати інформацію, готую до повсякденного життя. Формую у поведінці дітей толерантність і ввічливість, почуття гуманності та  милосердя до ближніх. Закладаю зерна активної громадянської позиції, любові до свого народу, глибокої поваги до своєї держави і національних символів. 

Головне у роботі вчителя – результативність. Тому , щоб виявити рівень навченості учнів, використовую  різноманітні методи контролю:   

·        щоденне спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю учнів на заняттях, що дозволяє скласти уявлення про те, як учні сприймають і осмислюють навчальний матеріал, в якій мірі виявляють самостійність, кмітливість, творчість тощо;

·        усне опитування (індивідуальне і фронтальне, усні заліки, екзамени тощо) полягає в постановці перед школярами запитань за змістом вивченого матеріалу і оцінюванні повноти, логічності і обґрунтованості їхніх відповідей;

·        письмовий контроль знань і умінь здійснюється за допомогою письмових робіт ,  дозволяє виявити уміння послідовно викладати матеріал, висловлювати свої думки на письмі;

·        тестування здійснюю за допомогою одно- та різнорівневих завдань відкритого та закритого типів, які дають можливість за порівняно короткий час перевірити засвоєння навчального матеріалу всіма учнями , виміряти обсяг і рівень конкретних знань, умінь і навичок;

·        складання схем,таблиць;

·        самостійна робота  здійснюється добором  ефективних вправ, завдань з урахуванням випереджального навчання.  Спонукаю учнів до розуміння, що для успішної самостійної роботи потрібно бути уважним і спостережливим, вміти запам'ятовувати, виконувати розумові операції, цінувати й раціонально розподіляти час, фіксувати прочитане, побачене, прослухане (у вигляді тез, конспекту, реферату, анотації, рецензії та ін.). Цьому навчаю  учнів під час уроків, формуючи навички самостійної роботи, роз'яснюючи зміст і методику виконання домашніх завдань. Так, на уроках використовують роботу з підручником, довідковою літературою, спостереження і самоперевірку, взаємоперевірку, необхідні учням  під час виконання домашніх завдань.  

Одним із засобів організації самостійної науково-пошукової роботи учнів є застосування у навчальному процесі випереджальних пізнавальних завдань. Вони  спрямовують учнів на самостійне оволодіння матеріалом до його вивчення за програмою на уроці.  .

         Метою застосування випереджальних завдань є стимулювання учнів до самостійної  роботи, формування у них позитивної мотивації до навчання, готовності до самоосвіти,прийомів розумової діяльності.  

 Важливою ланкою у своїй роботі вважаю, зустрічі з відомими лікарями-практиками, які відбуваються зазвичай у відділеннях лікарень, де вони працюють.

Особливо плідною є співпраця із завідуючим диспансерним відділенням Тернопільського обласного наркологічного диспансеру, лікарем-наркологом першої категорії,   Олендром Ярославом Петровичем і головним лікарем ТОНД, лікарем вищої категорії, Галановим Василем Степановичем. Вони завжди охоче зустрічаються з учнями, діляться своїм досвідом,  відкривають завісу реального життя  наркологічного диспансеру. Після почутого і побаченого діти зовсім по іншому дивляться уже на свої «маленькі задоволення», як вони їх називають.Учні  серйозніше замислюються над наслідками своєї легковажності. Спрацьовує правило: «Краще один раз побачити-ніж сто разів почути».

         Радію  нагоді співпрацювати з одним із кращих лікарів - оториноларингологів нашого краю, професором, доктором медичних наук, Коваликом Петром Васильовичем .  Зустрічі з ним у відділенні оториноларингології Тернопільської університетської лікарні завжди  викликають великий інтерес в учнів. Дуже делікатний і надзвичайно простий у спілкуванні, він доступно розповідає про причини та наслідки захворювань, умови їх лікування, відповідає на запитання дітей, дає дієві настанови, як запобігти захворюванням вух, горла, носа.

          Добрим товаришем у  роботі став для мене   Дзіх Олег Іванович - стоматолог- хірург, завідуючий відділенням хірургічної стоматології Тернопільської університетської лікарні.  Залучаю до співпраці    Білу Ольгу  Борисівна - лікаря-кардіолога – ревматолога  консультативно-діагностичного  відділення  Тернопільської міської клінічної лікарні;  Кузів  Ольгу  Іванівну  – лікаря  ревматолога  терапевтичного  відділення  №2,  Тернопільської   міської  комунальної  лікарні № 2,  кандидата  медичних  наук;    Гудзь Марію  Федорівну  - спеціаліста  з виконання лабораторних досліджень, клініко - діагностичної  лабораторії Тернопільської міської комунальної лікарні №2. Їхні розповіді та настанови стають для учнів суттєвим поштовхом переглянути своє ставлення до власного здоров’я, задуматись над своєю поведінкою, сформувати здоров’язберігаючі  орієнтири на майбутнє.

         Завдяки  тісній співпраці із доцентом кафедри  анатомії людини, кандидатом медичних наук, Ющаком Михайлом Васильовичем,  маємо можливість проводити заняття в приміщенні анатомічного музею, де зібрані унікальні експонати всіх органів і систем організму людини. Уроки в музеї сприяють кращому розумінню і засвоєнню матеріалу, розвитку уяви, формуванню чітких знань про свій організм.

          Вже сьомий  рік проводимо навчання: «Заняття в лікувально - оздоровчочму закладі» на базі    ННІ медсестринства ТНМУ ім. І.Я.Горбачевського, директором якого є  Ястремська Світлана Олександрівна, кандидат біологічних наук, доцент. Тут  є необхідна база для проведення практичних занять по догляду за хворими: різні манекени і муляжі, засоби, які використовуються для догляду за хворими.  Викладачі кафедри нерідко долучаються до проведення  наших занять, надають консультативну і практичну допомогу. Учні завжди з нетерпінням чекають чергової нагоди ще раз побувати в даному медичному закладі. Саме тут вони мають можливість власноруч застосувати грілку, ставити банки, гірчичники, використовувати судно, змінювати білизну та багато іншого, оволодіваючи навичками догляду за хворими.

         Доброю традицією стали заняття на кафедрі медицини катастроф і військової медицини ТНМУ ім. І.Я. Горбачевського. Завідувач кафедри, доктор медичних наук, професор,   Гудима Арсен Арсенович,  є частим гостем нашої школи. Його заняття з учнями та майстер класи з вчителями школи мають неабиякий успіх. Особливий, невимушений підхід до викладу матеріалу, проста і лаконічна подача виконання практичних нормативів кожного разу дивують і захоплюють, вкарбовуються в пам’ять надовго.

Мої спостереження доводять, що поєднання таких видів діяльності на уроках з предмету: «Захисту Вітчизни» суттєво оптимізують навчальну діяльність, сприяють максимальній активній роботі  учнів, забезпечують позитивну мотивацію, дозволяють  створити ситуацію успіху і віри в себе для кожної дитини.  Як результат -  наявність мотивації для самовдосконалення, зростає рівень впевненості учнів у свої діях. Вони стають більш підготовленими до різноманітних викликів життя,  більш  відповідальними,  зростає рівень ключових життєвих компетентностей  учнів. А це робить їх більш підготовленими до непередбачуваних ситуацій у дорослому житті. Знайомство з видатними лікарями і волонтерами викликає у дітей захоплення і гордість. Формуються національна свідомість, бажання жити і творити на своїй Землі і  для свого народу.

          Одним із напрямків моєї роботи є проведення та участь у виховних заходах. Серед них: уроки мужності і милосердя; відвідування могил військовослужбовців, які загинули на Сході України;  написання листів учасникам АТО; участь у проведенні міських та обласних  етапів Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»), щорічній воєнізованій естафеті, днях «Цивільної оборони», акціях Товариства Червоного Хреста .  Це дає можливість побачити реальний рівень підготовки дітей до імовірних життєвих ситуацій, їх справжні вміння, почуття та емоції. Активна участь учнів у цих заходах, їхні успіхи стають підтвердженням правильності обраних мною навчальних засобів та методів. Будь-який освітній проект створюється для отримання ефективного  результату.                      У моєму випадку ними є велика кількість випускників школи, що обирають для себе медичні спеціальності  у вітчизняних і закордонних медичних вузах. Чимало моїх вихованців обрали шлях військових, стали волонтерами в цей нелегкий для країни час. Та головне те, що  молоді люди є активними, патріотично налаштованими членами суспільства, які готові змінювати життя на краще. Безапеляційним доказом цього є  Революція Гідності.

Надалі я  бачу перед собою ще багато завдань.  Життя весь час підкидає нові виклики, і я, як вчитель, не можу собі дозволити бути пасивним спостерігачем, не маю права стояти осторонь всього, що відбувається. Моя активна громадянська позиція, постійний пошук шляхів удосконалення фахової майстерності, велике задоволення від того, що я роблю і  справжнє щастя від успіхів своїх учнів, переконують мене в тому, що варто йти і надалі по цьому шляху. Відчуваю постійну потребу жити задля добра для людей, бути патріотом своєї держави і формувати ці якості в інших.